Велич Стрітеннського свята у шкільній родині. Автор: Якуц А. Ю., класний керівник 8-Б класу Стебницької загальноосвітньої школи № 11

Ще лютувала зима хуртовинами, лежали сніги, тріщали морози, але у повітрі вже пахло весною. Здавалося, що зима хотіла надолужити прогаяний час, а тому й лютувала – та дарма: бо вже йде не до Різдва, а до Великодня. Саме на зламі між зимою та ранньою весною ми святкуємо день Стрітення.

Церква відзначає урочистим Богослужінням цей празник, який кожного року нагадує про найважливішу подію з життя Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці. Ще за часів, коли наш Спаситель був дитиною, існував такий звичай: батьки на сороковий день після народження приносили до Єрусалимської Святині хлопчика, щоб дати йому ім я. На сороковий день після народження Христа Спасителя принесла і Божа Мати свого Первістка. Саме в цьому храмі праведник Симеон, якому було напророчено побачити Сина Божого, зустрівся з Христом. Це було 15 лютого. На пам ять про зустріч праведного Симеона з Ісусом Христом церква встановила свято Стрітення.

І в нашій школі відбулося святкування цього дня. Разом з учнями 8-Б класу ми поринули у світ Стрітенських традицій та звичаїв освячувати свічки та воду, які вважаються цілющими, захищають людей від грому, лиха та хвороб.

Атмосфера учнівського дійства із запаленими свічками спонукали до роздумів про істинні скарби на цьому світі, скарби Духа, які є незнищенними і значно ціннішими та дорожчими. Ой, громнице-свічечко! Святая водичечко! Від біди оберігай наш майбутній урожай! Дай здоров я нам усім та достатку в кожен дім! Свічко, свічечко, гори, на діточок укажи! В щасті-долі, щоб жили і здоров я берегли! Завітали в цей день до нас і місяць Лютий, і Зима з Весною. Сперечалися, хто більшу силу має, кому залишатися, кому йти. Та велична Стрітенська пісня уквітчала дорогу Весні.

А щоб легше подолати зиму, всі учасники свята зверталися до його господині: « Благослови, мати, весну закликати! », щоб прийшла з радістю та Божою милістю. Не забув завітати до нас і Жайворонок, адже є у нашого народу цікавий звичай. Матері випікали з тіста пташок, а діти вибігали у двір, роздавали їх, підкидали угору і закликали весну. Старі люди розповідали, що ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонечком і своїм дзвінким голосочком сповіщає про те, що весна прийшла.

Шкільний жайворонок на своїх крилах приніс у нашу учнівську родину золоті ключі, якими ми зиму замикали, а весну відмикали. А коли учасників почастували печивом-жайворонком, то вони допомогли весні збороти зиму. Із Стрітенськими прикметами учні зверталися до глядачів: «Чуєте, Весна вже зовсім близько!». Ліричний настрій, веселий спів, вітання із святом дали можливість відчути велич цього чудового Дня!

Якуц А. Ю., класний керівник 8-Б класу Стебницької загальноосвітньої школи № 11