Вечорниці на Андрія. Розмістила Галина Химин. Учитель математики, класний керівник 9-А класу Стебницької ЗОШ № 11

АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

Україно!Чарівна моя ненько,найкращий куточку землі!

Ти прекрасна,але найбільше твоє багатство - народ.

Народ чесний,трудолюбивий, міцний, нескорений, співучий, дзвінкоголосий.

Скільки ніжних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть . У глибину століть сягає наша історія. Пізнати минуле рідного краю допомагають нам і книги, і народна творчість: пісні, цікаві звичаї та обряди. З давніх давен наша Україна славиться величними традиційними святами та обрядами. Кожен , хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

Одним із свят, які відзначали наші батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді - день Андрія. Воно відзначається 13 грудня і вважається днем пам’яті мученицької смерті одного з дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного.

За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест і сказав: “Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа”. Вечір напередодні свята вважається чарівним, а ніч - доленосною.

Це була одна з найдовших ночей року, а в дохристиянські часи вона називалась Калитою, бо саме цього дня випікали ритуального коржа – калиту. Дівчата пекли балабушки, на яких ворожили на свою долю. В ніч на Андрія хлопці мають найбільші права. Це єдина ніч в році, коли їм вибачають всі бешкетування.

І от ожили перед батьками та вчителями Стебницької ЗОШ № 11 українські вечорниці в ніч на Андрія, які підготували учні 9-А класу.

Святково прибрана світлиця. На стінах вишиті рушники, серветки. Піч, горщики, макітра з варениками. На столі запашний хліб - символ гостинності й духовного багатства. Та яке свято без господині? Та ось перед нами красуня-молодиця у різнобарвній вишиванці, лляній спідниці, поверх якої святкова запаска. Калинове намисто доповнює красу хустини, яку вдягали на великі свята. Забави, ігри, гадання на майбутню долю відтворювали дівчата. Це і ворожіння на чоботах, і підкидання вінка,і випікання балабушок, якими ласував собака. А хлопці по черзі намагалися відкусити шматок калити.

Давні обряди перегорнули сторінки нашої історії в далеке минуле. А народні пісні, що зазвичай лунають на вечорницях, ставши чудовою окрасою свята, нагадали молоді роки гостям торжества. Адже серед присутніх було чимало батьків та вчителів. Родинно-обрядові свята у нашій школі-це багаторічна традиція. І саме в такий спосіб педагоги прищеплюють любов і повагу до рідних оберегів. І які б нещастя не спіткали нас на сторінках історії, обряди і звичаї є вірними супутниками справжніх українців. 

Галина Химин.

Учитель математики, класний керівник 9-А класу